Сергій Притула

Бачив щойно в аеропорту Бориспіль ситуацію. Працівник заводить до зали очікування бізнес-класу групу іноземців, по вимові американці. Очевидно що дуже їм перед тим чимось підсобив, бо дуже дякували за допомогу. Потім одна дівчина питає: «хау ту сей сенк*ю ін йо ленгвідж?».

Чувак: «спасібо».

Америкоси всі разом: «Спасібо».

Ви знаєте моє абсолютно лояльне ставлення до російськомовних українців. Я ніколи не торпедую мовне питання, бо на жаль чи на щастя, маю як купу україномовних засранців, так і купу російськомовних адекватів навколо себе. Приблизно в тих самих пропорціях, як і російськомовних засранців і україномовних адекватів.

Але, тут добряче вкурвило.

Бо 3 тижні тому в Монреалі, купляв в магазині куртку. Продавчиня відмітила мій акцент і перепитала звідки я.

Кажу: Юкрейн.

Вона: ооооу, Юкрейн. Ю спік рашн ін Юкрейн?

Я: ноу. Ві спік юкрейніан.

Вона: бат ю воз е парт оф Совєт Юніон.

Я: єс, енд зіс іс е різон, вай сам ауер піпл спік рашн.

Вона: ай сод ол піпл ін Юкрейн спік рашн. Йо ленгвіджіс а сімілар?

Я: ленгвіджіс — сімілар, піпл — діфферент!

І от один бориспільський засранець зробив все, щоб 6 американських туристів були переконані, що українською «Сенк*ю» буде «спасібо». І коли вони будуть чути від росіян «спасібо», вони не будуть бачити різниці між одними і другими. І для широкого загалу ми будемо залишатись «рашнс» або «парт оф сов*єт юніон вер ол спік рашн».

Тому любі мої російськомовні друзі, а давайте будемо іноземцям казати «вітаю», «дякую» і «до побачення». Бо навчити «спасібо» їх є кому.

Дякую.

Джерело:ukr-biz.org.ua