З Денисом ми познайомилися півроку тому в автобусі – він ненароком наступив мені на ногу, а потім 2 зупинки всіляко вибачався і каявся. Говорив, що рідко користується громадським транспортом, тому відчуває себе слоном у посудній лавці. Чесно кажучи, він мені дуже сподобався з першого погляду. Я потім ще довго жартувала, що, якби не він на мене наступив, це зробила б я сама, щоб познайомитися.

А потім почалася красива любов – зустрічі, квіти, подарунки. Багато ніжних слів і зізнань. Я була така щаслива, що до сих пір іноді, при згадці про цей час у мене серце щемить.

Моїм батькам Денис теж сподобався, і мама, дивлячись на мене, стала говорити про весілля. Все начебто до того йшло, принаймні, мені так здавалося. Всі подруги заздрили – уважний, люблячий, до того ж симпатичний і забезпечений – ідеал прямо, а не чоловік.

Все було добре, просто чудово. Але, напевно, так не буває. У той день, коли я повернулася з роботи, в будинку пахло ліками, мама лежала і плакала, батько був чорніше хмари. Роз’яснити все швидко – приходила  дружина Дениса і вимагала, щоб я не розбивала сім’ю і не сиротила дитини. Скандал був таким, що навіть сусіди вийшли поцікавитися, що трапилося.

 

Ну, не знала я, що він одружений! Не питала, а він ні словом, ні натяком не дав зрозуміти, що у нього є дружина і дитина. Але пояснити це моїм батькам, які вважають величезною ганьбою роман з одруженим чоловіком, практично неможливо.

У моїх батьків, особливо у мами, погляди консервативні, і мене вони виховали в строгості. Тому ночувала я завжди вдома. Гуляти допізна теж собі не дозволяла, інакше спокою не було. Варто було затриматися, як починалися дзвінки, і навіть по телефону відчувався запах валер’янки. Так що зустрічалися ми з Денисом вдень або ввечері. Кілька разів вдалося побути удвох на квартирі друга і на чиїйсь дачі.

Звичайно, це мене напружувало пристойно, але що робити ?! Батьків не переробити, жити окремо я не можу – ніде, а зняти квартиру нема коштів. Та й маму таке рішення просто вбuло б. Я у них одна, в дитинстві багато хворіла. Вони просто тремтять за мною і весь час бояться, що трапиться щось недобре. А я їх люблю і, як би мені не хотілося більше свободи, намагаюся зайвий раз не засмучувати.

І ось таке трапилося. Усвідомити ситуацію мені вдалося не відразу. Звичайно, я зрозуміла, що всі мої мрії про весілля зруйнувалися. І справа навіть не в тому, що він одружений. Куди гірше те, що він збрехав. Я уявила, що будуть говорити сусіди, родичі, подруги, коли все стане відомо. Боляче було і соромно просто жахливо.

А ще я ніяк не могла зрозуміти, що мені робити – вислухати Дениса або просто перервати всі стосунки без з’ясувань. Виявилося, що це не найстрашніше.

Я все ж подзвонила Денису і домовилася зустрітися. Схоже, що дружина йому нічого про свій візит не сказала, і вводити його в курс справи довелося мені самій. Чого я чекала від цієї зустрічі? Напевно, на диво сподівалася, чекала якихось вибачень, запевнень, що сім’я у нього тільки на папері, що любить мене одну і так далі. Ну і нехай, що це типовий набір слів одруженого чоловіка в пошуках задоволень! Але в реальності все виявилося набагато гірше.

Вислухавши мою розповідь про скандал, який влаштувала його дружина у нас вдома, Денис розсміявся!

– Ну, дає! Вона у мене з темпераментом взагалі-то! – Він подивився на мій ошелешений вигляд і продовжив: – А що ти хочеш ?! Вона за своє боролася, за сім’ю. Скажи спасибі, що бійки не було – вона може!

– Але чому ти не сказав, що одружений? – я все ще намагалася зрозуміти його.

– А ти у мене питала? – Денис раптом розлютився.

– І взагалі, я тобі що-небудь обіцяв? Нам було добре разом проводити час, а що ти собі навидумувала, це твої проблеми, а не мої.

І додав роздратовано:

– Вічно баби все псують,  не живеться їм спокійно. Все зіпсували. Одна істеричка, скандалить. Ну, куди я від неї подінуся ?! Адже говорив, що нічого серйозного на стороні не буду заводити. І ця ще – вигадала вічну любов під весільний марш. Ні, щоб радіти тому, що є. А я дурень, ще хотів з нею до моря з’їздити, відтягнутися.

Він подивився на мене з якимось жалем, встав і сказав:

– Все, чао, крихітко! Любов пройшла. Бажаю успіхів у праці та щастя в особистому житті!

І пішов, не озираючись і насвистуючи якийсь веселенький мотивчик. Я до сих пір пам’ятаю кожне слово так чітко, немов невидимий суфлер постійно підказує мені їх.

Від стресу я відходила довго. І ще довше відновлювалися відносини з батьками, які були переконані, що я покрила себе незмивною ганьбою, і тепер всі сусіди, знайомі і навіть незнайомі показують на нашу сім’ю пальцями.

Сусіди мене не хвилювали, в кінцевому підсумку і батьки заспокоїлися, але стали контролювати мене ще сильніше. А ось сама я довго намагалася розкласти по поличках все, що трапилося і зрозуміти, як жити далі.Не вимагати ж паспорт при будь-якому знайомстві ?!Не збирати ж досьє на людину, перш, ніж почати з ним зустрічатися ?! І  Денис, як я припускаю, – не єдиний шукач пригод на стороні від сім’ї. Так що ж – не вірити нікому? Але тоді самотність – це те, що мене чекає?

Анжела Караваєва

Джерело:osoblyva.com