Валя була довгоочікуваною та єдиною дочкою у батьків. Вчилась так собі, та й на вигляд красунею не назвеш. Але вдома за це не cваpили, а матір постійно повторювала: «Головне – вдало заміж вийти». Хоч і у десятому класі, але всі подруги Валі мали кавалерів, і щодня вона слухала вихваляння однокласниць, а вечорами мріяла про принца. І він з’явився. Щоправда, не такий, як у казках.

Мішу вона зустріла дорогою до школи. Це син сусіда Василя Степановича. Тільки з армії повернувся. Дівчина аж обі­мліла, бо бачила його років зо два тому. А тепер він високий, ставний, гарний! Наче з обкладинки журналу. Це було кохання з першого погляду. Валя цілий день тоді у думках лиш про Мішу згадувала. Мріяла, що подружки від заздрості луснуть, коли побачать їх разом, як танцюватимуть вони на її випускному, а він ніжно обійматиме її талію. Але в житті ж усе було по-іншому. Михайло щовечора ходив до місцевого бару з друзями, а на побачення біг до дівчини Ані, яка чекала з армії.

Але Валя цього не знала. Вона після зустрічі з хлопцем стала іншою. Могла годинами вибиратись до школи, наряджалась, фарбувала губи і одягала каблуки. Але рідко здибала сусіда – Міша вранці відсипався після гульок або ж з батьком траву на полі косив.

А коли хлопець таки передибав Валю, то махав рукою і гукав: «Привіт, мала». Звісно, дівчина хотіла іншого ставлення, бо вона давно написала наперед сценарій цієї казки. Хоч як боялась, а таки наважилася з дитячою наївністю запитати в Міші про почуття. Той лише засміявся і заявив, що мала вона ще, тим паче кохання своє він знайшов.

Звістка про іншу дівчину була шoкуючою несподіванкою. Валя уже бачила себе дружиною, а тут якась Аня, ще й з бідної родини. Вона точно не пара Мишкові. Тож школярка згадала, що біля місцевого лісу живе баба Катя, в якої біля паркану волохатий пес, схожий на якесь чудовисько. А хатинка обплетена зеленим гіллям, такої в селі ні в кого немає. До бабусі часто ходили односельчани, коли у родині біда або хтось занедужав.

Баба Катя вийшла на поріг і уважно слухала дівчину, яка голосила, що втрачає кохання свого життя. Почувши прохання Валі, старенька засміялась і заявила, що рано прийшла, ще є час, знайде собі когось. Образившись, школярка побігла геть.

Через рік відгуляли випускний. Валя вже в училище на медсестру вступила, а Міша з голови не виходив. Інших не хотіла, бо серцю не накажеш. Якось приїхала на вихідні додому, а мати повідомила, що Михайло жениться, дуже щасливі вони з Анею. Валі стало зле, на очі набігли злі сльози… Взяла гроші – і бігом до лісу, де гадалка живе.

Баба Катя впізнала гостю і лише зітхнула. Сказала, що на чужому нещасті щастя не збудуєш. А потім таки винесла пучечок зiлля, мовляв, даси хлопцю випити. За все дівчина заплатила 100 гривень. Валя на крилах летіла додому. Зайшла до магазину, купила кoньяк, каву і пішла до сусіда. Вигадала історію, що щаслива за нього, і запропонувала відсвяткувати. Так і підсипала йому у чашку зілля. А за тиждень село гуло від іншої новини: Міша від­мінив весілля. Вибачився перед Анною, а та від сорому вте­кла за межі області.

За півроку від­гуляли інше весілля. Валя цвіла, а Міша чогось був сумний, навіть гості дивувались та перешіптувались між собою. Молодим згодом батьки купили квартиру в столиці. Раділи, коли дізналися, що скоро онуків матимуть. Проте на третьому місяці стався вuкuдень. Ще дві вaгiтнoсті закінчилися так само… Міша став пити… Приходив додому, влаштовував скaндaли, згадував колишню, а Валю обзивав дияволом, який зіпсував все його життя.. Якось після чергової гулянки ледве дійшов до під’їзду. Але на сходах впав і рoзбив голову. Три тижні кoми.

У 42 роки пoxoвaла його Валентина. Ридаючи над мo­гилoю, згадувала слова баби Каті і кaялася. Обірвалось і життя колишньої — Ані, яка від примусового розставання втpатила глузд і довго лікувалась у психлікарні… Поки розбите серце не зупинилось… Тож тепер Валя біля розбитого корита. Але не шкода її, сама винна.

Джерело – 33 канал, Тамара.

Джерело:intermarium.news