Естонія, Таллінн.
Прийшли за покупками. Стоїмо вже в черзі до каси, розмовляємо (з дружиною, польською).
Прийшла наша черга.

— May I have a bag, please? (Чи можна кульок) — питаю касирку.
— Говорите по-русски — відповідає касирка.
— Мьі не русские — кажу я.
— Jesteśmy z Polski — додає дружина.

— Говорите по-русски — наполягає касирка Татьяна.
— Єто стьід, срам і позор навязьівать нам русский язьік — відгризаюсь я.
— Польша єто позор, вьі програли войну, идите отсюда — кричить касирка.

Покликав менеджера та охоронців. Усі хлопці чудово розмовляли англійською. Усі естонці.
Попередив, що це злочин за національною ознакою і вони мають викликати поліцію.
Вони подивилися на чек, збагнули відразу, хто мене обслуговував і один на одного промовисто зиркнули.
— Наша поліція то телепні — кажуть. — Навряд чи вони впораються з такою справою. Але ми просимо вас написати скаргу. Може бути англійською. Божилися, що скарга напевне принесе результат.

Ви зараз розумієте, чого я не можу їздити до країн, де совок і комуняки? І росіяни (це те саме). Розумієте, чому я перестав їздити до Одеси, Харкова чи Києва? Не можу, не можу стерпіти цього хамства. Коли я лише їх чую на вулиці, то якось терплю. Але коли мені відьма каже: говорите по-русски, то відчуваю, як мені адреналін зростає так швидко, що не можу його опанувати.

Чи я єдиний, хто, хоча би раз, поза Росією, почув: говори по-русски?
Чи я єдиний, кого це доводить до люті?

Джерело