У мене немає слів! Називається — приїхали на батьківщину!

Маю велику надію, що прочитання цієї історії змусить когось задуматися, і, може бути, змінити свій спосіб життя. Це зовсім нескладно — почати жити інакше. Тільки чомусь мало хто здатний це зробити …

Ми з чоловіком вже досить давно проживаємо за кордоном. Нещодавно змогли вибратися на батьківщину, в гості до моєї мами. На радощах я зібрала всю рідню, і ми вирушили на пікнік, щоб відпочити на природі, з шашликами.

Ми вирішили далеко не ходити — вирушили на галявину, яка знаходиться недалеко від будинку моєї мами. Місце там просто ідеальне — галявина, невеличкий лісок, озеро.

Прийшли на місце.

Польові трави перетворилися в жорсткий високий бур’ян, багато місць випалені або закидані пластиковим сміттям. Я була так розчарована!

Ми ледь знайшли більш-менш чисту галявину біля озера, прибрали сміття та недопалки, щоб можна було сісти, розвели вогонь в мангалі. Шашлик вийшов смачний, але вигляд моєї улюбленої галявини мене пригнічував — все таке брудне, жалюгідне … Озеро — і то помутніло. Зайти в нього поплавати я не ризикнула.

З самого початку я наказала рідним не кидати сміття в траву і кущі, а збирати в спеціальний пакет. Сама перевірила, щоб після нас нічого не залишилося. Вже дуже шкода мені було галявинки.

І я голосно обурювалася, як можна так загадити місце, де самі ж і відпочивають. На виході з галявини в ста метрах є сміттєві баки — невже так важко туди донести?

Коли ми вже збиралися йти, я виявила, що пакету зі сміттям ні у кого в руках немає. Я стала питати, у кого він.

І мама від мене відмахнулася — мовляв, ми вже викинули …

Я здивувалася: «Як викинули, куди?» — «Туди, в очерети. А що, ми крайні? Всі там кидають!» Я дуже сильно стримувалася, щоб не матюкатися. Дістати сміття звідти було вже неможливо — він застряг в очереті над урвищем.

Я усвідомила велику істину: вони заслуговують того, як вони живуть. Вони заслуговують потрісканого асфальту, ліхтарів без ламп, брудних вулиць, смердючих річок, злочинного уряду, жебрацьких зарплат і пенсій.

Їм самим плювати на себе, так чому б уряду не плювати на них? Вони самі себе не поважають — хто буде їх поважати у відповідь?

Це не уряд смітить на вулицях і громить дитячі майданчики. Це не президент краде лампочки і дроти. Я більше не вірю вашим скаргам. Земляки, ви самі собі створили пекло, і вам в ньому жити. Міняйтеся самі, тоді вимагайте іншого ставлення до вас.

Історія припала до смаку?

СПОДОБАЛОСЯ? ПОДІЛІТЬСЯ З ДРУЗЯМИ!

Джерело: poshepky.com