Лариса Ніцой

Укрзалізниця. 732 потяг Київ-Запоріжжя.

— Добрає утра! Кофє, чай, сахар?
— Добрає утра! Чай, кофє?
— Здравсвуйтє, сендвіч?
— Добрий ранок. Можна запитати?
— Спрашівайтє.

— Чи уявляєте ви ситуацію. Французька залізниця. Чи англійська залізниця. Стюарти пропонують пасажирам чай, каву португальською мовою?

— А чого це вони будуть розмовляти португальською?
— Гарне питання. А ви чому розмовляєте на Укрзалізниці неукраїнською мовою?
— Ну у нас же свобода слова, правильно? Кожен розмовляє, як йому зручно.

— А у Франції чи Англії немає свободи слова?
— Ееееее…

— Друге питання, коли вас брали на роботу, проводили інструктаж, якою мовою розмовляти з пасажирами?
— Ні. Нічого не казали.

Іду до начальника потягу. Та каже, що всі розмовляють українською і інструктаж вона проводить. Ну так, мабуть відповідь стюарта про свободу слова якраз з інструкції.

Пане міністре транспорту, #Омелян, чи не підкажете ще й Ви, чому в потязі 732 оголошення державною мовою додатково дублюються: «Обережно, двері зачиняються — Астарожна, двєрі закриваюцца»? З часів Незалежності (скоро як 30 років) в Україні всі вивчають у школах УКРАЇНСЬКУ мову!

Для кого те дублювання? Для окупантів? Уже роздяглися і чекаємо?